Iсторична довiдка

Великі Сорочинці розташовані на обох берегах Псла за 18 км від залізничної станції Гоголево, до Миргорода – 25 км, Полтави – 90 км, Києва – майже 300 км. Розміри Великі Сорочинці – велике село, станом на 1 січня 2017 року воно налічувало 3533 жителів.

Вперше Великі Сорочинці згадуються в 20-х XVII століття. На карті французького військового інженера Гійома Лавассера де Боплана (першій в світовій історії детальній військовій топографічній карті всієї країни) – "Спеціальний і докладний план України з належними їй воєводствами, округами і провінціями” ( в масштабі 1:463000) – село згадується під назвою Краснопіль.

З 1620-х років за селом закріплюється назва Сорочинці, як центра Сорочинської сотні Миргородського полку (військової і адміністративно-територіальної одиниці).

Походження цієї назви в науковій літературі невідоме, існують лише різні народні перекази та легенди. Одна з них – Сорок ченців (На початку XVII століття вниз за течією р. Псел стояв Свято-Михайлівський монастир, в якому жили 40 монахів. У 1783 році монастир зруйнували за вказівною Катерини II. Нині та лісова місцевість над річкою називається урочище Монастирище.

З 1781 року Сорочинці втратили значення сотенного містечка і стали волосним містечком Миргородського повіту Полтавської губернії.

З початку I половини XIX століття село згадується вже як Великі Сорочинці.

1900 р. у містечку було 1514 дворів, 8882 жителів, 7 шкіл (1 міністерська, 1 земська, 3 церковно-парафіяльних, 2 школи грамоти). Проводилося до 5 ярмарків на рік.

Містечко Великі Сорочинці на карті 1863 року

 Одне з найбільших організованих повстань (виступів) селян у Російській імперії під час революції 1905—1907 років відбувалося у нашому селі. Події «Сорочинської трагедії» 1905 року описав Володимир Коваленкоі, він же брав участь і у розслідуванні даної трагедії.

За радянської влади в 1923 році Великі Сорочинці стають райцентром. З 1925 по 1931 роки село називалося Нероновичами.

З 1931 року селу повертається його стара назва – Великі Сорочинці. В цьому ж році у зв’язку із адміністративним укрупненням Великосорочинський район був приєднаний до Миргородського району, а самі Великі Сорочинці втратили статус райцентру.

Великі Сорочинці це:

1. Мала Батьківщина М.В.Гоголя. 1809 року у будинку лікаря М. Я. Трохимовського народився український та російський прозаїк, драматург Микола Васильович Гоголь. 22 березня (3 квітня) 1809 він був охрещений у Спасо-Преображенській церкві. Хрещеним батьком був полковник М. М. Трохимовський, син лікаря М. Я. Трохимовського, що приймав пологи у матері Гоголя.

2. Національний Сорочинський ярмарок.

3. Біле диво українського бароко — Свято-Преображенська церква, яку було збудовано у 1732-1734 роках за кошти Данила Апостола і яка стала усипальницею його роду. Стіни храму ніколи не розписувалися, для того щоб вся увага була зосереджена на іконостасі. А іконостас цієї церкви — єдиний та унікальний, він зберігся в оригіналі ще з тих козацьких часів. Висота цього іконостасу — 17 м, ширина — 22 м. Поруч із храмом знаходиться дзвіниця, яку побудували на кошти нащадків Данила Апостола, що проживають у Швейцарії.

4. Перший в Україні сільський водогін (1927 рік).

5. Понад 20 пам’ятників і пам’ятних дощок. Так пам'ятник Миколі Гоголю був встановлений у 1911 року.

Ще в Великих Сорочинцях є 3 музеї: літературно-меморіальний М.В.Гоголя, районний краєзнавчий і історії Великосорочинської школи-інтернату.