3 БЕРЕЗНЯ – ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ СЛУХУ
3 березня – Всесвітній день слуху
У світі налічується більше 400 мільйонів осіб із тяжкою втратою слуху. За прогнозами ВОЗ до 2050 року їх кількість може зрости майже вдвічі, а це – кожен десятий житель планети.
Хтось має вроджені вади слуху, а хтось набуває порушення упродовж життя. Причинами втрати слуху можуть бути генетичні (спадкові) фактори, або ускладнення під час пологів чи вагітності. Та найчастіше причиною стають різні чинники впродовж життя: ускладнення деяких інфекційних хвороб, хронічні вушні інфекції, прийом певних лікарських засобів,надмірний шум, старіння, травми голови або вуха. Особливо гостро ця проблема постала зараз, під час війни, коли і дорослі і діти через бойові дії можуть отримати акустичну травму.
Навіть тимчасова втрата слуху спричиняє дискомфорт і погіршує якість життя. А постійне прогресування хвороби може стати причиною серйозних проблем психологічного та фізичного характеру і може призвести до емоційної та соціальної ізоляції, депресії, зниження розумових здібностей, зниження продуктивності.
Втрата слуху може бути легкою, помірною, важкою та глибокою. Найважчою формою втрати слуху є глухота. Проблеми зі слухом можуть розвиватися як в одному, так і в обох вухах.
Види порушень слуху (приглухуватості) в залежності від рівня ураження поділяють на:
- кондуктивну приглухуватість, що виникає через перешкоду на шляху проведення і посилення звуку, тобто на рівні зовнішнього вуха (вади розвитку, сірчані пробки, пухлини, зовнішній отит) або середнього вуха (середній отит, отосклероз, пошкодження барабанної перетинки і слухових кісточок);
- сенсоневральну приглухуватість, яка може розвинутися при мікроциркуляторних порушеннях у внутрішньому вусі, деяких інфекційних захворюваннях, токсичному впливі лікарських препаратів, внаслідок інтоксикації організму свинцем, ртуттю і окисом вуглецю, після хіміотерапії, при впливі транспортного, побутового і промислового шуму та вібрації раптової або тривалої дії, хворобі Меньєру, дегенерації сенсорних клітин внаслідок вікових змін;
- змішану приглухуватість, яка розвивається при одночасному впливі факторів, що викликають кондуктивну і сенсоневральну приглухуватість.
Важається, що в цілому половині всіх випадків втрати слуху можна запобігти за допомогою медико-санітарних заходів.
Найперше – це вчасна діагностика порушень слуху. Одним із методів дослідження слуху є тональна аудіометрія. Під час цього обстеження визначають інтенсивність і тон звуку, які може сприйняти вухо та ще деякі параметри, які дадуть можливість зрозуміти на скільки добре функціонує ваш слух. Це абсолютно безпечна для пацієнта процедура, тому її призначають як дорослим так і дітям.
Важливо зрозуміти, що чим раніше звернутись по допомогу, тим вища можливість одужання або запобігання розвитку та прогресування туговухості. Відтягування обстеження, навпаки може закінчитися повною глухотою.
Що робити, щоб зберегти слух?
Вакцинуйте дітей згідно з Національним календарем профілактичних щеплень від кору, краснухи та свинки – інфекційних захворювань, що можуть призвести до проблем зі слухом.
При виявленні ознак захворювання вуха, горла та носа своєчасно звертайтесь до лікаря та дотримуйтесь його рекомендацій щодо лікування.
Приймайте лікарські засоби, які можуть впливати на слух лише за призначенням та під контролем лікаря.
Не слухайте гучну музику протягом тривалого часу (максимум – 60% гучності і не довше ніж годину) та надавайте перевагу накладним навушникам.
Уникайте негативного впливу гучних звуків та шуму від обладнання на робочих місцях. Використовуйте для цього спеціальні вкладки для вух.
Періодично проводьте час у тиші, щоб вуха могли «відпочивати».
Відмовтесь від вушних паличок – з їхньою допомогою можна пошкодити вухо або заблокувати його вушною сіркою.
Спостерігайте за своїм станом і станом своїх близьких. Якщо ви помітили зміни рівня слуху, відзначили, що ви частіше почали перепитувати співрозмовника або не розбираєте його слова, неодмінно записуйтесь на прийом до лікаря.
Регулярно перевіряйте слух! Це дозволить вам вчасно помітити зниження слуху та зреагувати.
Оксана Стукало, лікар-сурдолог КНМП «Кременчуцька перша міська
лікарня ім. О.Т. Богаєвського»
