Забуті імена
« - Михайле, коли ваша збірочка вийде?
- Мабуть ніколи. Кажуть багато лексики націоналістичної. Мати, приміром, калина, хата і Україна….»
Михайло Прокопович Булах - національно свідомий поет, письменник, філолог, журналіст України.
Народився 28 грудня 1938 року у селянській родині села Сакалівка. Рано залишився сиротою. Батько був у партизанах, в 1941 році його спіймали, катували , а потім розстріляли. Маленький Михайло залишився з мамою, сестрою та меншим братиком. Восени 41-го матір розстріляли німці. Будинок німці підпалили і в вогні загинув братик Михайла. Сестра жила в бідності і не могла взяти до себе молодшого брата. Михайла доправили до дитбудинку в Сакалівці. Згодом Тетяна Степанівна Журавель, яка наглядала за дітьми в дитбудинку, забрала хлопця у свою родину..
По закінченню середньої школи с. Велика Обухівка навчався у Полтавському кооперативному технікумі, працював бухгалтером, служив у армії, згодом працював завідувачем клубу, навчався на філологічному факультеті Полтавського педагогічного інституту (1963—1965). На цей період припадає початок його літературної творчості.
Здобувши педагогічну освіту, чимало років свого життя Михайло Булах присвятив журналістській роботі. Як людина, яка переконливо заявила про свій літературний талант, працював у редакціях районних газет. А від 1967 став завідувати відділом сільської молоді в обласній газеті.. Та це підвищення було короткочасним. За публікацію одного з віршів його звільнили з роботи та заборонили працевлаштування у редакціях. Та навіть зацьковуючи непокірного генія не змогли зламати його талант. Звільнення, розлучення, безробіття, безгрошів'я, судові переслідування, постійна скрута.
Від часу навчання у Полтаві, з-під його пера виходить чимало поетичних творів, які, крім районних, обласних і республіканських газет, публікувалися в журналах «Ранок», «Прапор», «Зміна», «Дніпро», альманасі «Вітрила», збірці «Голоси молодих» (Х., 1969) та ін.
Виявивши себе в творчості як національно свідому особистість, потрапив під нагляд і моральний терор КДБ, втратив журналістську роботу. Перебуваючи на роботі у Нових Санжараж він створив кращі свої твори, заснував при редакції районної газети літературну студію.
Від 1972 працював в обласному Будинку народної творчості, захопився літературно-краєзнавчою роботою.
Помер Михайло Прокопович 13 жовтня 1979 року в м. Полтаві, не доживши одного року до сорокаріччя. Ховали його в рідній Сакалівці. Попрощатися з поетом прийшло небагато людей, нечисленна рідня боялася репресій тогочасної влади.
Виданий за життя творчий доробок Михайла Прокоповича зовсім невеликий - лише одна тоненька книжечка поезій «Голубінь»(Київ, 1969 рік.), яку сам він хотів назвати «Хата». Друга збірка мала називатися «Хрещатик» або «Свят-хліб» вийшла в світ лише в 2008 році.
Дивуйте, люди…Я прошу, дивуйте!
Бо вічним дивом, люди, я живу…
І не жалійте –
Широко даруйте
І хвилю Псла,
Й березу,
І траву.
