У Великосорочинській громаді вшанували пам'ять захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України
29 серпня приурочено воєнним подіям на сході України, коли під час Іловайської операції українська армія зазнала найбільших втрат. Тоді на соняшникових полях полягли сотні наших Захисників України.
Сьогодні ми згадуємо та вшановуємо всіх полеглих Захисників і Захисниць вільної незалежної України.
Пам’ятаймо про наших Героїв, наших Янголів, які віддали своє життя, захищаючи Україну від підступного ворога.
Великосорочинська громада висловлює щирі співчуття родинам загиблих, які втратили у війні з російським окупантом своїх рідних.
Вічна пам’ять Героям, слава і честь!
Сергій Гоков народився в селі Ковалівка 25 січня 1997 року.
Закінчив Ковалівську школу та отримав освіту за спеціальністю електроавтомеханік. У 2017 році пішов на строкову службу до Президентського полку та розпочав військову кар'єру, став учасником ООС на сході України, отримав звання сержанта.
Отримав Нагрудний знак "Ветеран війни" та Козацький хрест 3 ступеня.
Займав посаду командира відділення спеціального призначення сил спеціальних операцій.
Став учасником миротворчої місії в Демократичній Республіці Конго та отримав Медаль від Організації Об'єднаних Націй за участь в миротворчій місії.
Був нагороджений Нагрудним знаком сил спеціальних операцій "Вовк 4 ступеня".
В період повномаштабного вторгнення ворога, виконував завдання зі спеціальної розвідки на території Харківської та Дніпропетровської областей.
1 березня потрапив в засідку, отримав поранення, не зважаючи на ворожі обстріли, продовжив виконання спеціального завдання і врятував сім'ю бойового побратима від неминучої загибелі.
18 березня Указом президента був нагороджений Медаллю від президента "за військову службу Україні".
Загинув 31 березня 2022 року.
Анатолій Свиридов народився 23 лютого 1977 року у м.Чернівці, де пішов до школи.
Закінчив навчання у Миргородській школі № 7. У 1994 році продовжив навчання у Професійно-технічному училищі №44 м.Миргород, де здобув спеціальність машиніст-тракторист.
У 1995 році Анатолій Свиридов був призваний до лав ЗСУ. Отримав звання молодший сержант. Служив по контракту у 831-й бригаді тактичної авіації, згодом перевівся до оперативно-рятувальної служби цивільного захисту України.
З 2014 року одним із перших пішов захищати незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, взявши участь у АТО. 2016 року отримав поранення. Після реабілітації підписав контракт і - знову на службу. В ході повномасштабного вторгнення рф у 2022 році отримав ще одне поранення. Але після декількох перенесених операцій Анатолій продовжив захищати нашу країну. 24 жовтня 2022 року перестало битися серце нашого захисника.
У Анатолія Анатолійовича залишилася дружина, батьки, четверо дітей, старший син Свиридов Сергій Анатолійович оберігає наш спокій на східному кордоні, продовжуючи військову справу діда та батька.
Дмитро Гайтеров народився 7 червня 1990 року в місті Краснодон Луганської області. Там же в 1997 році пішов до 1 класу загальноосвітньої школи № 8. Потім Родина Дмитра переїхала до Великих Сорочинців.
З 2000 року Дмитро навчався у Великосорочинській ЗОШ. Після закінчення здобув освіту в ПТУ № 56 у с. Яреськи Шишацького району за спеціальністю оператор комп’ютерного набору. Після отримання диплома Дмитро переїхав до Львова. 18 липня 2022 року був призваний на військову службу з міста Львів.
Для здобуття високої кваліфікації проходив бойове навчання у Великій Британії. Після закордонного навчання служив стрільцем–санітаром 1-го десантно–штурмового батальйону військової частини А0284. Дмитра направили на службу до Луганської області. «Ангел» - такий позивний мав Дмитро.
Вірний військовій присязі, виконуючи свій патріотичний обов’язок, виявивши стійкість і мужність в боях 25 жовтня 2022 року поблизу населеного пункту Невське Луганської області Дмитро Гайтеров загинув.
У Дмитра залишилися 7 річний син, мати, дружина та брати.
Сергій Пастух народився 24 серпня 1982 року в с. Савинці Миргородського району Полтавської області. У 1989 році пішов до 1 класу Савинцівської ЗОШ І-ІІІ ст., яку закінчив у 2000 році. У 18 років був призваний до лав Збройних Сил України.
Службу проходив у м. Київ при Президентському полку, отримав звання молодший сержант. Після служби в армії тривалий час служив по контракту у військовій частині у м. Миргород.
2 травня 2022 року мобілізований до Збройних Сил України. Перебував у м. Київ, захищав державу на кордоні поблизу Білорусії, пізніше - на Бахмутському напрямку. Отримав звання сержант.
Вірний військовій присязі, виконуючи свій патріотичний обов’язок, виявивши стійкість і мужність в боях за нашу державу, 28 листопада 2022 року від отриманих поранень несумісних із життям, Сергій Пастух загинув.
У Сергія Пастуха залишилися діти, дружина, мати.
Юрій Чорняк народився 23 листопада 1978 року в с. Велика Обухівка. У 1996 році закінчив Великообухівську ЗОШ І-ІІІ ст. По закінченню школи вступив до Гадяцького ПТУ і отримав спеціальність водія автокрану.
Був призваний до лав Збройних сил України. Службу проходив у м.Миргород. У 2001 році тривалий час служив по контракту у Львівській та Харківській областях.
З березня 2022 року вступив до Миргородського батальйону територіальної оборони. Перебував на території Полтавської області, потім захищав державу на кордоні Сумської області.
10 грудня 2022 року від отриманих поранень несумісних із життям, Юрій Чорняк загинув.
У Юрія Чорняка залишилася дружина, батьки та сестра.
Іван Кобзій народився 03 грудня 1978 року в с. Зелений Кут. У 1994 році закінчив Савинцівську середню школу.
У 1996 р. призваний до лав Збройних Сил України. Після служби в армії, працював у КСП «Нива».
З перших днів повномасштабного вторгнення вступив до Миргородського батальйону територіальної оборони. Перебував на території Полтавської області, потім захищав нашу державу на території Донецької області.
Під час виконання бойового завдання в зоні бойових дій в районі поблизу населеного пункту Соледар Донецької області, 23 січня 2023 року сержант Іван Кобзій загинув.
Микола Плохань народився 26 квітня 1993 року в с. Солонці. У 2008 році закінчив Солонцівську ЗОШ I-III ступенів. Вступив до Полтавського ліцею і отримав спеціальність робітник з комплексного обслуговування і ремонту будівель.
Після навчання почав працювати охоронцем у смт. Гоголеве, згодом водієм на місцевому підприємстві ТОВ АФ «Зоря-Агро».
У 2019 році одружився та проживав із родиною у с.Сагайдак.
З 15 грудня 2022 року наш земляк захищав суверенітет та незалежність України.
2 березня 2023 року від отриманих поранень несумісних із життям, Микола Плохань загинув в місті Бахмут.
Олег Бабич народився в селі Великий Байрак 23 травня 1998 року.
Старший навідник десантно-штурмового відділення десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти військової частини А1910, був призваний на військову службу за контрактом з 31.05.2021 року. Рахувався зниклим безвісти з 26.03.2022 року під час зачистки населеного пункту Кам’янка Ізюмського району Харківської області. В подальшому вдалося евакуювати мертве тіло військовослужбовця. Після проведення молекулярно-генетичного порівняльного аналізу було встановлено особу солдата Бабича Олега Миколайовича, який загинув 26.03.2022 року.
Похований 28 квітня 2023року в селі Великий Байрак.
У Олега залишилися батьки та брат.
Андрій Козиняк народився 12 серпня 1988 року в селі Ванновка Тулькубаського району в Казахстані. В 1991 році родина переїхала до України в село Великі Сорочинці. У 1995 році пішов до першого класу Великосорочинської загальноосвітньої школи I-III ступенів, яку закінчив у 2006 році. По закінченню школи вступив до Миргородського ПТУ № 44 і отримав спеціальність кухаря.
Після навчання повернувся до села та працював різноробочим.
З початком повномасштабного вторгнення вступив у територіальну оборону. 27 вересня 2022 був призваний на військову службу на підставі указу Президента України «Про загальну мобілізацію». Військову присягу прийняв 14 жовтня 2022 року при військовій частині А4609. Займав посаду стрільця другої роти охорони військової частини А4609.
5 червня 2023 року під час виконання бойових завдань в районі проведення бойових дій поблизу населеного пункту Левадне Запорізької області Андрій Козиняк загинув.
У Андрія Козиняка залишився син, дружина, батьки та брат.
Максим Бардін народився 26 квітня 1994 року в селі Великі Сорочинці. У 2009 році закінчив Великосорочинську загальноосвітню школу I-III ступенів. По закінченню школи вступив до Миргородського художньо-промислового коледжу і отримав спеціальність художник-керамік.
З 2013 року по 2018 рік працював артистом цирку у Київській Дирекції пересувних цирків України.
З 2019 року по 2021 рік проходив строкову службу у лавах Збройних сил України.
З перших днів повномасштабного вторгнення вступив до Миргородського батальйону територіальної оборони.
25 лютого 2022 року був призваний на військову службу по мобілізації військовою частиною А7314. Займав посаду стрільця стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини А7314.
17 липня 2023 року під час виконання бойових завдань в зоні бойових дій в районі північно-східної околиці населеного пункту Авдіївка Донецької області Максим Бардін загинув.
У Максима Бардіна залишився син, дружина, мати та брати.
