17 листопада – Всесвітній день боротьби проти хронічної обструктивної хвороби легень.

Хронічне обструктивне захворювання легень – гетерогенний стан легень, що характеризується хронічними респіраторними симптомами (задишка, кашель, виділення мокротиння, загострення) внаслідок патологічних змін дихальних шляхів (бронхіт, бронхіоліт) і/або альвеол (емфізема), що спричиняють персистувальну, часто прогресувальну обструкцію повітряного потоку. Це визначення ХОЗЛ було запропоновано у новій редакції GOLD 2023.

Останніми роками спостерігають неухильне зростання частоти ХОЗЛ, особливо серед чоловіків. Буває так: із роками пацієнт забуває про перенесений гострий бронхіт, але бронхіт «не забуває» про його легені. Захворювання проявляється постійним або періодичним кашлем з (або без) виділенням мокротиння, задишкою. Кашель не корелює з тяжкістю порушень функції дихання, а от наявність задишки свідчить про значні порушення вентиляції легень. Необхідно звертати увагу на повторні респіраторні скарги хворих упродовж 6 місяців.

ХОЗЛ посідає одне з провідних місць серед основних причин смертності й інвалідності в більшості країн світу і зумовлює значні економічні витрати на лікування хворих. Тому ця проблема набула не лише медичного, а й соціально-економічного значення.

Наразі хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ), як і прогнозували, уже є однією з трьох основних причин смерті в усьому світі, причому 90% цих смертей – у країнах із низьким і середнім рівнем доходу. Метою Глобальної стратегії діагностики, лікування та профілактики ХОЗЛ (редакція 2023 року) є надання неупередженого огляду поточних доказових даних щодо оцінки, діагностики та лікування пацієнтів із ХОЗЛ, що може допомогти клініцисту.

Захворювання характеризується хвилеподібним перебігом із частими загостреннями. Для своєчасного виявлення ранніх проявів ХОЗЛ хворим потрібно проводити спірометрію (за необхідності – з медичною пробою) в умовах поліклініки, оскільки саме поліклінічним лікарям належить ключова роль в ефективній діагностиці недуги.

Дані літератури й наші спостереження дають підстави виділити такі клінічні прояви загострення хронічного бронхолегеневого процесу: загальна немотивована слабість, підвищена чутливість до холоду, мерзлякуватість; підвищення температури тіла часто короткочасне, добові її коливання інколи перевищують 1 С⁰, пітливість верхньої частини тіла, особливо вночі, симптом «вологої подушки»; поява або посилення задишки та кашлю, поява або збільшення кількості мокротиння, більш гнійний його характер; наростання проявів артеріальної гіпоксемії, ознак дихальної та правошлуночкової недостатності; лейкоцитоз, збільшення ШОЕ.

У розвитку ХОЗЛ екзогенні та ендогенні чинники за значенням варто розмістити так:

• тютюнокуріння (активне і пасивне);
• вік (старше 45 років);
• забруднення атмосфери летючими полютантами;
• стать (чоловіки мають більшу схильність до ХОЗЛ);
• вплив несприятливих соціальних та професійних умов;
• хвороби носоглотки, порушення носового дихання;
• інфекції ДШ (часті ГРВЗ, гострий бронхіт, пневмонія);
• несприятливий клімат;
• алергія;
• генетичні чинники.

Останніми роками наголошують, що велике значення в переході інфекції в хронічну форму може мати проникнення бактерій у клітини бронхіального епітелію: внутрішньоклітинна персистенція мікроорганізмів – головний механізм ухилення бактерій від імунної та інших захисних систем макроорганізму. У вітчизняній літературі недостатньо відомостей про порушення функції ендотелію при ХОЗЛ, тоді як це захворювання супроводжує велика кількість чинників, що визначають розвиток ендотеліальної дисфункції, а саме: гіпоксія, підвищений вміст біологічно активних речовин (цитокінів, лейкотрієну В4, інтерлейкіну-8, фактора некрозу пухлин-α, ендотеліну-1, субстанції Р, катепсинів, нейтрофільної еластази та ін.). У формуванні дисфункції мають значення тютюнокуріння, оксидантний стрес та нестача антиоксидантних вітамінів (А, С, Е). Нами виявлено значні порушення імунного статусу та мікробіоценозу кишечнику в цієї категорії хворих.

Розвиток обструктивного синдрому (порушення прохідності та дренажної функції бронхів) є наслідком дії поєднаних чинників:

• спазму непосмугованих м’язів бронхів;
• гіперсекреції слизу;
• метаплазії епітелію з циліндричного в багатошаровий плоский і його гіперплазія;
• порушення синтезу сурфактанта;
• запального набряку та інфільтрації слизової оболонки;
• колапсу дрібних бронхів і облітерації бронхіол;
• алергійних змін у слизовій оболонці.

Прогресування ХОЗЛ, його прогноз багато в чому визначаються частотою та вираженістю загострень, які можуть перебігати під маскою грипу, застудних захворювань із посиленням кашлю. Під час нападу кашлю повітря не встигає вийти з альвеол, вони перерозтягуються, що сприяє розвитку емфіземи. У разі поширення запалення на перибронхіальну й інтерстиціальну тканину порушується лімфовідтік: лімфа відтікає не до лімфовузлів (де мікрофлора знешкоджується), а ретроградно, до плеври, внаслідок чого виникає плеврит. Поступовий розвиток пневмосклерозу призводить окрім порушення дренажної функції бронхів до деформації бронхіального дерева (бронхоектазія, ателектаз, вікарна емфізема), легеневої гіпертензії.

Розвиток легеневої гіпертензії зумовлюють не лише вищезазначені анатомічні зміни: вона виникає в разі зменшення судинного русла на 75%. Важливе значення відіграє залежність легеневої гіпертензії від умов вентиляції легень: зниження парціального тиску кисню в альвеолах супроводжується підвищенням тиску в легеневій артерії унаслідок функціонального звуження легеневих артеріол – альвеолярно-капілярний рефлекс Euler, Liljestrandt. Варто зазначити, що за 6 років до повідомлення цих авторів про згаданий рефлекс писали Н.Н.Савицький і А.А.Трегубов. Унаслідок тривалої легеневої гіпертензії та підвищеного внутрішньогрудного тиску настає компенсаторна гіпертрофія правого шлуночка серця. Згодом може розвиватися міогенна його дилатація, і до дихальної недостатності приєднується правошлуночкова недостатність – декомпенсоване легеневе серце з депонуванням крові. У цьому контексті ХОЗЛ можна розглядати як мультикомпонентне захворювання зі структурними і функціональними ураженнями легень та позалегеневими наслідками. Значними системними порушеннями при ХОЗЛ є також втрата маси тіла, м’язової маси, дисфункція скелетних м’язів.

Декомпенсоване легеневе серце відкриває новий етап у перебігу захворювання, прогноз якого визначається передусім динамікою серцевої недостатності.

Діагноз ХОЗЛ потрібно припускати в будь-якого пацієнта із задишкою, хронічним кашлем або продукцією мокротиння і/або наявністю факторів ризику розвитку захворювання в анамнезі, але обов’язковою для встановлення діагнозу ХОЗЛ є спірометрія з форсованим видихом.

Повністю вилікувати ХОЗЛ неможливо, тому слід ужити всіх заходів, аби попередити цю недугу:

• цілком відмовтеся від куріння тютюну та уникайте пасивного куріння;
• не контактуйте із забрудненим повітрям (як атмосферним, так і у приміщеннях);
• проводьте щеплення від грипу та пневмококової інфекції (особливо у віці після 65 років і за наявності важких супутніх патологій, наприклад, захворювань серця);
• дотримуйтеся здорового способу життя.

Тетяна Волошина, лікар-пульмонолог пульмонологічного відділення КП «ПОКЛ ім.М.В.Скліфосовського ПОР»