Домашнє насильство, як соціальна проблема

Дата: 09.07.2025 15:26

Кількість переглядів: 64

Насильство. Генеза. Типологія

Наси́льство — застосування силових методів або психологічного тиску за допомогою погроз, свідомо спрямованих на слабших або тих, хто не може чинити опір, тобто будь-яке застосування сили щодо беззахисних.

Насильство: Умисне застосування фізичної сили або влади, виконане реально або здійснене у вигляді погрози, спрямоване проти себе, проти іншої особи, групи осіб або громади, результатом є (або з високою ймовірністю може настати) отримання тілесних ушкоджень, смерті, психологічної травми, відхилення в розвитку або різного роду шкода. Визначення ВООЗ

Відповідно до офіційної позиції ВООЗ, причини насильства частково зумовлені біологічними та іншими факторами, які дають підстави говорити про певну схильність деяких людей до агресії, однак частіше за все ці фактори взаємодіють з сімейними, суспільними, культурними та іншими факторами зовнішнього характеру і таким чином створюють ситуацію, в якій виникає насильство.

Генеза насильства

Вчені згодні в тому, що насильство було притаманне людям завжди. При цьому є археологічні свідчення, що показують: миролюбність для доісторичних людей була настільки ж характерною, як і спалахи насильства. Є також дослідження, що доводять — люди мають безліч природних механізмів, спрямованих на кооперацію, стримування агресії і мирне вирішення конфліктів, і що ці механізми настільки ж природні, як і агресивні нахили.

Типологія насильства

ВООЗ поділяє насильство на три широкі категорії, класифікуючи за суб’єктами, що здійснюють акт насильства:

замах на власне життя або здоров'я;
міжособистісне насильство;
колективне насильство.

Тобто відрізняється насильство, яке людина здійснює щодо самої себе; насильство, здійснюване іншою людиною або групою людей, насильство, яке здійснюється великою групою, наприклад: державою, організованими політичними групами, озброєними і терористичними організаціями.

Інша класифікація актів насилля може бути за їх природою:

фізичне;
сексуальне;
психологічне;
економічне.

Домашнє насильство, як соціальна проблема

Домашнє насильство, або сімейне насильство — це насильство чи інше жорстоке поводження однієї людини над іншою у рамці побутових відносин, таких як шлюб чи співжиття. Воно може називатися насильством з боку інтимного партнера, коли здійснюється чоловіком чи інтимним партнером, мати місце як у гетеросексуальних, так і в одностатевих стосунках, між людьми, що перебувають у дійсному шлюбі/стосунках чи що перебували в таких раніше. Домашнє насильство також включає насильство щодо дітей, батьків, старших родичок чи родичів та інші насильницькі акти між членами родини. В сучасному світі все більше жінок потерпають від домашнього насильства.

Домашнє насильство набуває численних форм, включно з фізичним, сексуальним, репродуктивним, економічним, психологічним, емоційним, вербальним та релігійним насильством, та варіюється від прихованих, стертих форм на кшталт епізодів емоційного знущання до зґвалтувань у шлюбі та грубого фізичного насильства, як-от побиття, душіння, калічення жіночих геніталій чи обливання кислотою, що призводять до хронічних захворювань, інвалідності чи смерті. Вбивства в контексті домашнього насильства включають побиття камінням, спалювання наречених, «убивства честі» та «смерть за посаг».

У світовому масштабі постраждалими від домашнього насильства в абсолютній більшості є жінки; жінки також страждають від важчих, порівняно із чоловіками, форм насильства. Основним чи першочерговим мотивом партнерського насильства жінок щодо чоловіків є самозахист чи інше самозбереження (наприклад, емоційного здоров'я). При цьому домашнє насильство (поряд зі зґвалтуваннями) є одним з найбільш неосвітлюваних злочинів на світовому рівні.

Інформованість про домашнє насильство, його сприйняття, визначення та документування широко варіюються між країнами. Домашнє насильство часто здійснюється в контексті примусових та дитячих шлюбів. У деяких країнах домашнє насильство виправдане та узаконене, особливо у випадках реальної чи гаданої подружньої зради з боку жінки, і підтримується юридично. Дослідженнями доведено недвозначний та сильний зв'язок між рівнем гендерної нерівності у країні та поширеністю домашнього насильства.

У аб'юзивних стосунках часто спостерігається цикл насильства, протягом якого чергуються зростання напруги, вчинення насильства та період примирення і спокою. Потерпілі можуть бути втягнуті в пастку цього циклу ізоляцією для сприяння насильству, насильницькою владою та контролем, травматичною прив'язаністю до кривдників, суспільним схваленням насильства, нестачею фінансових ресурсів, страхом (залякуванням), соромом (звинуваченням жертви) та прагненням захистити дітей.

Кривдники чинять домашнє насильство, коли вірять, що насильство є дозволеним, прийнятним, узаконеним чи про нього не буде повідомлено. Такі уявлення спричинюють міжпоколінні цикли насильства серед дітей чи інших людей, котрі відчувають, що таке насильство є прийнятним, виправданим і на нього дивляться крізь пальці. Багато людей не усвідомлюють себе як кривдників чи жертв, розглядаючи свої досвіди насильства як «сімейні конфлікти, що вийшли з-під контролю».

Наслідки домашнього насильства для потерпілих варіюються від фізичної інвалідизації, хронічних проблем зі здоров'ям, важких психічних порушень (таких, як ПТСР, депресія, синдром травми зґвалтування, наркоманія, тривожні розлади) до фінансової скрути та нездатності будувати здорові стосунки. Діти, що живуть у домівках з насильством, з раннього віку виявляють психологічні проблеми, такі як ухильність (avoidance), надчутливість до загроз, неконтрольована агресія, що призводять до вторинної травматизації.

Вперше термін домашнього насильства (domestic violence) в сучасному значенні, тобто як насильство у домі, було вжито в 1973 році Джеком Ешлі в Парламенті Сполученого Королівства. До того термін переважно стосувався масових заворушень, насильства всередині країни на противагу насильству з боку зарубіжної сили.

Традиційно «домашнє насильство» асоціювалося перш за все з фізичним насильством. Вживалися терміни «насильство над дружиною» (wife abuse), «биття дружини» (wife beating, wife battering), проте їх уживаність пішла на спад із зусиллями з включення в категорію неодружених людей, нефізичних видів насильства, одностатевих стосунків та жінок-кривдниць. Наразі домашнє насильство широко визначається як таке, що включає «всі акти фізичного, сексуального, психологічного, економічного насильства», що можуть бути вчинені членом родини чи інтимним партнером.

Термін «насильство з боку інтимного партнера» часто вживається як синонім домашнього насильства, хоча стосується лише насильства у парних стосунках (наприклад, в шлюбі, незареєстрованих стосунках співжиття чи між людьми в інтимному партнерстві, що не проживають разом). Цим ВООЗ додає контролюючу поведінку як форму насильства. Насильство між інтимними партнер(к)ами досліджувалося як у між-, так і в одностатевих стосунках, а також на прикладі насильства чоловіків проти жінок та жінок стосовно чоловіків.

«Сімейне насильство» є ширшим за обидва зазначені терміном, воно використовується, щоб включити насильство над дітьми, людьми похилого віку та інші насильницькі акти між членами родини.

В 1993 ООН у Декларації про усунення насильства проти жінок визначила домашнє насильство як: «Фізичне, сексуальне та психологічне насильство, що відбувається в родині, включаючи побиття, сексуальні зловживання над дітьми жіночої статі удома, насильство, пов'язане з посагом, подружні зґвалтування, «жіноче обрізання» та інші шкідливі для жінок традиційні практики, неподружнє насильство та насильство, пов'язане з експлуатацією».

Українське законодавство

Законодавство про запобігання та протидію домашньому насильству складається з Конституції України, міжнародних договорів, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, Закону «Про запобігання та протидію домашньому насильству» та інших нормативно-правових актів щодо недопускання насильства.

Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 2017року дає таке визначення:

Домашнє насильство — діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь[28];

У законі України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (2017) визначаються форми домашнього насильства:

фізичне насильство — форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

сексуальне насильство — форма домашнього насильства, що включає будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи, у тому числі вчинені стосовно дитини або в її присутності;

психологічне насильство — форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи;

економічне насильство — форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру;

В Законі також визначено наступні терміни: «постраждала дитина», «постраждала особа», «дитина-кривдник», «кривдник», «обмежувальний припис стосовно кривдника», «терміновий заборонний припис стосовно кривдника», «оцінка ризиків», «програма для кривдника», «програма для постраждалої особи», «профілактичний облік», «протидія домашньому насильству».

В Законі також визначено, що запобігання домашньому насильству — система заходів, що здійснюються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, та спрямовані на підвищення рівня обізнаності суспільства щодо форм, причин і наслідків домашнього насильства, формування нетерпимого ставлення до насильницької моделі поведінки у приватних стосунках, небайдужого ставлення до постраждалих осіб, насамперед до постраждалих дітей, викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов'язки жінок і чоловіків, а також будь-яких звичаїв і традицій, що на них ґрунтуються.

Наслідки

Втрата людських життів (вбивства, смерть внаслідок отриманих травм, самогубство, доведення до самогубствав контексті домашнього насильства).

Інвалідизація, хронічні хвороби внаслідок отриманих травм та психосоматично загострені захворювання.

Психічні розлади. Жертви домашнього насильства зазнають колосальної та хронічної психологічної травматизації, внаслідок котрої часто страждають від психічних розладів, найпоширеніші з яких: синдром навченої безпорадності (англ. battered wife syndrome[en]), стокгольмський синдром, синдром Діогена та посттравматичний стресовий розлад. У постраждалих може зростати схильність до суїциду, депресії, тривожних розладів, розладів харчової поведінки, алкоголізму, наркоманії, бродяжництва, патологічного накопичення.

Міжпоколінне відтворення насильства. Діти і підлітки, що стали свідками домашнього насильства, переймають гендерну модель насильницької поведінки і відтворюють її в наступному поколінні.

ВІЛ/СНІД. ВООЗ постановила, що жінки у аб'юзних стосунках значимо вище ризикують отримати ВІЛ/СНІД. Жінкам у таких стосунках важче домовлятися чи вимагати безпечного сексу з їх партнерами, їх частіше змушують до сексу, їм важче просити про належну діагностику, коли вони підозрюють, що заражені ВІЛ.Десятилітнє дослідження в Руанді, Танзанії, Південній Африці та Індії послідовно виявило, що жінки, котрі страждають від насильства партнерів, більш імовірно заражаються ВІЛ.

Вікарна (вторинна) травматизація. Особи, емоційно залучені в спілкування з безпосередніми учасниками конфліктів — друзі, рідні, сусіди, колеги, соціальні працівниці й працівники, лікарський склад, правоохоронці, адвокати, судді.

Державні витрати на реабілітацію постраждалих, судову систему, слідчі заходи, лікування інвалідизованого населення.

Причини та фактори

Ключовим з факторів домашнього насильства є уявлення, що аб'юз чи насильство будь-яких форм є прийнятними. Інші фактори включають зловживання психоактивними речовинами, безробіття, проблеми з психічним здоров'ям, нестачу навичок копінгу, ізоляцію, залежність від аб'юзера та ряд інших характеристик. Одним з різновидів емоційного насильства сучасності став пранк/розіграш), який заключається в тому, що члена родини жорстоко розігрують або звинувачують у тому, що людина не робила, щоб викликати бурхливу емоційну реакцію останнього, та знімають цю подію на камеру, внаслідок чого в жертви можлива поява психічних розладів та інших проблем зі здоров'ям.

Насильство в сім'ї - це проблема, яка потребує комплексного підходу та об'єднання зусиль усього суспільства. Важливо пам'ятати, що кожна людина має право на безпеку та повагу, і насильству не місце в жодній родині.

СЕКСУАЛЬНЕ НАСИЛЬСТВО

Що таке сексуальне насильство?

Сексуальне насильство є важливою проблемою сучасного світу. Воно має різні форми: від небажаних дотиків чи домагань до навіть зґвалтування. Тому зараз ми розглянемо поняття сексуального насильства, його ознаки, фактори ризику та як убезпечити себе.

Визначення та ознаки сексуального насильства

Сексуальне насильство – це будь-який неприпустимий сексуальний акт, примус або тиск, що виконується над іншою людиною без її згоди. Воно може проявлятися через небажані дотики, несанкціоновані сексуальні дії, зґвалтування, насильство або погрози насильства.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), приблизно одна з трьох жінок та один з шести чоловіків можуть стикатися з насильницькими діями сексуального характеру протягом свого життя. Однак, ці статистичні дані є недооцінені, оскільки більшість випадків прикрого сексуального досвіду залишаються невідомими та нереєстрованими.

На жаль, сексуальне насильство може трапитись з будь-ким, незалежно від віку, соціального статусу чи обережності. Тому варто знати як звернутися по допомогу до органів правопорядку, медичних установ, служб підтримки постраждалих та інших ресурсів, які надають психологічну та юридичну допомогу.

Що робити, якщо ви стали об’єктом сексуального насильства?

Якщо ви стали об’єктом сексуального насильства, вам необхідно звернутися до лікаря або медичного працівника. Вони спроможні надати вам необхідну медичну допомогу та зібрати докази злочину. Також дуже важливо зберегти всі речові докази, які можуть допомогти правоохоронним органам в розслідуванні. А якщо вам загрожує небезпека, не соромтеся звертатися за допомогою до поліції або служб допомоги. Вони зможуть надати вам необхідний захист і підтримку.

Тут важливо пам’ятати, що сексуальне насильство не є вашою провиною, і ви не повинні звинувачувати себе за те, що сталося. Після звернення за медичною допомогою та збереження всіх доказів, обов’язково зверніться за психологічною допомогою. Спеціаліст допоможе вам відновити емоційний стан та знайти шляхи подолання травми.

Допомога людям, що зазнали сексуального насильства

Люди, що зазнали сексуального насильства, потребують підтримки та допомоги. Їм потрібно знайти шлях до одужання та відновлення свого життя. Існує декілька корисних порад, які допоможуть це здійснити:

Знайдіть безпечне місце: постраждалі від сексуального насильства, мають право на безпеку, тому першим кроком є пошук безпечного місця. Якщо людина перебуває у небезпеці, необхідно негайно звернутися за допомогою до служб допомоги або поліції.

Зверніться до фахівців: не варто оминати допомогу від тих, хто має досвід у роботі з постраждалими. Це можуть бути соціальні працівники, психологи, лікарі, представники громадських організацій, які спеціалізуються на вашій проблемі.

Не звинувачуйте постраждалих: важливо розуміти, що особа, над якою скоїли акт насильства, не може бути винною у скоєному. А додаткові звинуваченні можуть завдати шкоди та ускладнити процес одужання.

Підтримуйте постраждалих: дружнє середовище є корисним для людини, що зазнала кривди. Намагайтеся бути поруч, вислуховуйте та підтримуйте у важкій період.

Шукайте доступні ресурси: дізнайтеся про сервіси та послуги, які можуть допомогти людям в одужанні та відновленні свого стану. Це може бути розміщення в безпечних притулках, психологічна допомога, юридичні консультації та інші види допомог, які є доступними у вашому населеному пункті. Зверніться до соціальних служб, медичних установ або неприбуткових організацій, щоб дізнатися більше про програми допомоги.

Вчіться розпізнавати сексуальне насильство: почніть здобувати навички розпізнавання сексуального насильства та діліться порадами зі своїми близькими. Це допоможе запобігати подібним випадкам у майбутньому.

Зверніть увагу на своє здоров’я: люди, які постраждалі від сексуального насильства, можуть потребувати допомоги для відновлення фізичного та психологічного здоров’я. Не нехтуйте своїм самопочуттям та дбайте про себе.

Зверніться до правоохоронних органів: кожна людина має право на захист і справедливість. Тому звертайтесь до поліції у випадку, якщо ви зазнали кривди чи стали свідком неприпустимих дій до іншої людини.

Сексуальне насильство є проблемою, з якою стикаються жінки та чоловіки у всьому світі. Сексуальне насильство є недопустимим. Люди, які стали об’єктом насильства, мають право на підтримку та допомогу. Ми повинні стежити за своїми діями та словами, підтримувати та допомагати постраждалим, долучатися до дій на рівні громади, щоб створити безпечне та сприятливе середовище для всіх.

Насильство. Генеза. Типологія